Пошук
Пошук
Сторінки
Записи
  • UA
  • EN
  • EN
  • З нагоди 35-ї річниці Чорнобильської катастрофи. Спогади ліквідаторів. Валерій Воробйов

    Сьогодні минає 35 років Чорнобильської трагедії.

    Через Чорнобиль пройшли понад 10 000 українських енергетиків.

    Без надійних засобів захисту разом з усіма вони вступили в двобій із підступним невидимим ворогом – радіацією. То була запекла боротьба не на життя, а на смерть – повна необізнаність про катастрофічні наслідки радіаційного випромінювання для багатьох ліквідаторів стали фатальними.

    З великою шаною згадуємо героїчний подвиг енергетиків-ліквідаторів аварії, яких першими залучили до відновлювальних робіт у Чорнобильській зоні відчуження.

    Сьогодні, в роковини аварії, 165 нашиv колегам-ліквідаторам, як працюючим, так і пенсіонерам, Укренерго вручило почесні відзнаки «35 років аварії на Чорнобильській АЕС».

    ***

    Протягом тижня ми публікуватимемо спогади працівників Укренерго з різних куточків України, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Пряма мова тих, хто врятував світ – у проєкті «Спогади ліквідаторів».

    А незабаром презентуємо і спеціальний випуск нашого корпоративного журналу «50 Hz», присвячений пам’яті про події 35-річної давнини.

    Низький уклін Вам, рятівники світу!


    Перша розповідь про перші дні після аварії на ЧАЕС – у спогадах ліквідатора Валерія Воробйова, начальника відділу господарського забезпечення Одеського РЕЦ Південної ЕС НЕК «Укренерго».

    Він потрапив до епіцентру ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 травня 1986 року 20-річним лейтенантом хімічних військ. Підполковник у запасі поділився своїми спогадами про трагічні чорнобильські події.

    «Я народився у родині військового, у Німеччині, тато – офіцер-хімік, тому питання про обрання професії не стояло. У 1985 році завершив Костромське вище військове училище хімзахисту, по розподілу потрапив до Харкова, де був командиром взводу у полку хімічного захисту, у підпорядкуванні – 30 солдатів і 6 одиниць спецтехніки.

    Я пам’ятаю 26 квітня 1986-го, того дня я був у караулі. Зрозумів, що щось трапилось, коли мене не прийшли міняти. Нам нічого не казали, у повітрі віяв неспокій, якась метушня, всі бігають. У караулі я простояв 2 доби, по сигналу тривоги нас зібрали, оголосили воєнний стан, потрібно було розгорнути батальйон. Техніка стояла на консервації по 10-15 років, ми мали її підготувати. Почали приходити мобілізовані приписники, здебільшого – водії. З Харкова до району зосередження наша бригада чисельністю 1000 осіб виїхала 28 квітня. Їхали дві доби з єдиною зупинкою у полі під Лубнами, де нам повідомили, що прямуємо до Чорнобиля. Пункт призначення – село Оране Київської області, за 1000 км від Харкова, у 30-кілометровій зоні ЧАЕС. У населених пунктах нас зустрічала міліція, для нас була «зелена дорога». Багато хто не витримував сам шлях, водії засинали, з’їжджали у кювет…

    Коли ми проїжджали Київ, його дороги вже поливали пожежні машини, всі перехрестя були перекриті. Від Києва до Ораного стало страшно, назустріч нам рухались ЛАЗи з людьми, машини зі скотом… Ми усвідомили, куди їдемо.

    1 травня прибули до Ораного. У полі стали табором, поставили намети. Нам дали добу на відпочинок. Я прийняв у командування другу роту, 60 солдатів та спецтехніку. Першим і найважчим моїм завданням було обрати двох добровольців, щоб вони прибули на Чорнобильську АЕС, а подальші команди мали отримати на місці. Я прийшов до своїх хлопців, сказав, як є: потрібні два добровольці для виконання завдання на ЧАЕС. Руки підняли всі. Ми тоді тягнули жереб. Я досі пам’ятаю тих двох солдатів, їхні обличчя… Вони поїхали, а вночі мене терміново викликали в штаб: хлопці лежали на носилках, біліші за найбіліший сніг… Вони будували бетонну стіну для захисту на зруйнованому енергоблоці», – згадує Валерій Володимирович.

    Валерій Воробйов був у Чорнобилі майже місяць. За цей час підрозділ під його командуванням виконав три завдання. Готували парашути з піском і свинцевими кульками, які скидали з гелікоптерів, техніка не витримувала, гелікоптери плавились, не долітали до місця призначення, навіть падали. Згодом разом з шахтарями-забійниками з Донбасу готували тунель під реактор: солдати відтягували пісок та подавали 2-метрові труби з легких сплавів, по яких потім подавався бетон.

    «Коли була команда «ВИКИД», потрібно було ховатись в укриття. Спали у адмінбудівлі ЧАЕС. Із засобів захисту – респіратори. За два дні повернулись до Ораного. Отримали нове завдання: чистити бетонний завод при ЧАЕС. А що таке бетонний завод? Там пилу по коліно. Пожежні машини заливали все змішаним з водою клеєм ПВА, пил брався плівкою, ми її зчищали у 150 метрах від зруйнованого енергоблока… У мене було 60 чоловіків, працювали по 30 осіб 30 хвилин, потім мінялись. Я один, заміни не було. Того разу дозиметр показав у мене 33 рентгени, записали 11… А максимально допустима доза опромінення – 25. Дві доби чистили бетонний завод. Бувало, працював і без респіратора, щоб мене почули водії спецтехніки. Молодий був, запальний, про наслідки тоді не думав…

    Потім був польовий шпиталь за 30-кілометровою зоною. Два дні я там відсипався, після перевели до центрального шпиталю Міноборони у Києві. У перший ранок прокинувся, а на подушці залишилось все моє волосся. Тато приїздив, плакав, казав, що мене можна за шваброю заховати. Батькам взагалі було важко: два сини, один – у Чорнобилі, другий – в Афганістані. Слава Богу, обидва повернулись додому. У шпиталі я провів місяць».

    За участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Валерій Воробйов отримав відзнаки. Після Чорнобиля він повернувся на службу до Харкова, згодом розбудовував військову частину у Сєвєродонецьку Луганської області. У 1998 році за станом здоров’я звільнений в запас зі Збройних Сил України, отримав 2 групу інвалідності, пов’язану з захворюванням, здобутим внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, 1 категорію постраждалого від Чорнобильської катастрофи.

    Цивільне життя почав у Луганську, а потім – війна на Донбасі… Та це вже інша трагічна історія мільйонів людей і нашої країни.

    #УкренергоСпогадиЛіквідаторів

    Поділитись:

    Вас може зацікавити

    Саміт Україна—ЄС підтвердив повну підтримку синхронізації ОЕС України та ENTSO-E з боку європейських партнерів

    Європейський союз підтвердив свою повну підтримку синхронізації об’єднаної енергосистеми України з європейською мережею ENTSO-E після виконання всіх необхідних передумов. Про це йдеться в Спільній заяві за підсумками 23-го Саміту Україна […]

    Робота енергосистеми 4 – 10 жовтня 2021 року

    Перший тиждень жовтня характеризувався значним збільшенням споживання електроенергії внаслідок зниження температури повітря. В результаті, збільшилося виробництво електроенергії на ТЕС. Також через сприятливі погодні умови збільшилася генерація ВЕС та СЕС, що […]