Пошук
Пошук
Сторінки
Записи
  • UA
  • EN
  • EN
  • З нагоди 35-ї річниці Чорнобильської катастрофи. Спогади ліквідаторів. Юрій Кучерепа

    Спогади Юрія Степановича Кучерепи – учасника ліквідації наслідків Чорнобильської аварії 2 категорії. В Укренерго працював з часу створення компанії і до 2017 року на посаді заступника директора з охорони праці Західної енергосистеми.

    У Чорнобильську зону потрапив у листопаді 1986 року, працюючи на той час в Українській профспілці енергетиків на посаді технічного інспектора праці. Протягом місяця працював у радіаційно забруднених 30-кілометровій та 10-кілометровій зонах Чорнобильської АЕС.

    «Окрім робіт з будівництва укриття над 4-м енергоблоком, в межах 30-кілометрової зони велось активне будівництво пунктів санітарної очистки та загалом інфраструктури, призначеної для забезпечення усім необхідним ліквідаторів Чорнобильської аварії. Зокрема із залученням гуманітарної допомоги від інших країн (Німеччини та Фінляндії), за межами 30-кілометрової зони будувалося тимчасове містечко для ліквідаторів, яке мало назву «Зелений мис». Усі роботи на самій станції, у межах 30-кілометрової зони та поза нею велися під керівництвом Урядової комісії, створеної рішенням ради міністрів, до складу якої входили і представники профспілок. Одними з таких представників, які працювали при урядовій комісії, були технічні інспектори праці, на яких було покладено функції державного контролю за дотриманням вимог, норм і правил, а також забезпечення безпеки працівників, залучених до виконання робіт.

    Для контролю за рівнем радіоактивного зараження території та станом опромінення ліквідаторів у межах зони відчуження працювали тимчасово створені пункти дозиметричного контролю. Одну з таких лабораторій було облаштовано у місті Чорнобиль. На період ліквідації наслідків аварії була встановлена тимчасова максимально допустима доза опромінення, яку може отримати людина протягом місяця, і її величина становила 25 бер. Після прибуття в зону відчуження для виконання робіт, кожен працівник отримував так званий накопичувач (невеличкий пристрій, що сприймав та накопичував радіоактивне випромінення). Прилад, залежно від місця роботи, періодично здавався в пункт дозиметричного контролю, де визначалася доза опромінення, яку отримував працівник. За нормативами людина, яка отримала дозу 25 бер і більше, підлягала евакуації.

    Однією із моїх функцій під час роботи в зоні відчуження був контроль за персоналом, точніше за дозою радіаційного опромінення, яку отримували працівники під час проведення робіт. Кожного дня ми розпочинали роботу з того, що їхали у лабораторію та за списками у журналі реєстрації доз опромінення перевіряли ступінь опромінення працівників. Після цього приймали рішення щодо їх вивезення за межі радіоактивної зони. Особливому щоденному контролю підлягали люди, які працювали безпосередньо на самій ЧАЕС. Вони щодня перед початком роботи отримували, а в кінці зміни здавали накопичувачі.

    Пригадую неординарний, як на мене, випадок, який не можу забути і сьогодні. Я візував документи на евакуацію молодого хлопця, якому було трохи більше 20 років. За один день роботи на Чорнобильській АЕС він отримав опромінення близько 78 бер, при допустимій місячній нормі 25 бер. Я почав його розпитувати, як він сюди потрапив. З’ясувалося, що військовий комісаріат примусово забрав його із власного весілля. Приїхали, посадили в машину і завезли в зону відчуження, звідки він потрапив на територію самої ЧАЕС для виконання робіт. Не знаю, яку саме він виконував там роботу, оскільки це не афішувалося, але за один день доза радіоактивного опромінення, яку він отримав, була величезною. Досі пам’ятаю цей страх, розпач і сльози в його очах. Він просто ридав, говорячи про щойно створену сім’ю, молоду дружину і те, що з ним може бути. Тоді ширилось дуже багато чуток щодо негативного впливу опромінення на здоров’я. Пам’ятаю, як близько двох годин з ним розмовляв, заспокоював, намагався підтримати і навіть переконував, що все буде добре…

    Ще однією функцією, яку я тоді виконував, був контроль за безпечним виконанням робіт. Спільно із дозиметристом ми об’їжджали усі об’єкти, на яких проводились будівельні роботи (крім території самої електростанції, оскільки там був свій окремий контроль). Перевіряли безпеку робіт також і в «чистій» зоні. Як технічний інспектор я мав право зупинити проведення будівництва, якщо виявляв порушення, та зобов’язати привести все до необхідних нормативів.

    Пригадую ще один випадок на будівництві очисних споруд «Зеленого мису». На цьому об’єкті дозиметрист виявив занадто високий радіоактивний фон. Ми вивели людей і почали проводити вимірювання. Виявилося, що одна із металоконструкцій, яка вже була вварена в загальну конструкцію була радіаційно заражена. З’ясувалося, що будівельникам просто не вистачило металу і вони використали той, який знайшли в радіаційно забрудненій зоні. У результаті, ми призупинили будівництво, змусивши демонтувати і вивезти радіаційно заражену металоконструкцію в забруднену зону на утилізацію.

    Минуло вже 35 років, але я чітко пам’ятаю, що протягом перебування у радіаційно забрудненій зоні я постійно відчував спрагу і присмак металу на губах. Чорнобильська трагедія – це катастрофа із багаторічними наслідками, яка змінила життя цілого покоління людей. Сподіваюся, цей гіркий урок ми засвоїли, і подібне лихо більше ніколи не повториться».

    #УкренергоСпогадиЛіквідаторів

    Поділитись:

    Вас може зацікавити

    Добротвірська ТЕС стала 18-ю електростанцією на ринку допоміжних послуг в ОЕС України

    НЕК «Укренерго» 28 липня видала Добротвірській ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» Свідоцтва про відповідність її електроустановок вимогам до допоміжних послуг (ДП) та внесла станцію в Реєстр одиниць надання ДП. Це 18-та [...]

    Робота енергосистеми 19 – 25 липня 2021 року

    Споживання електроенергії було максимальним у понеділок (414 млн кВт∙год) та поступово зменшилося до 346 млн кВт∙год у неділю. Зокрема, за оперативними даними, середньодобове споживання у будні проти попереднього тижня зменшилося […]