Пошук
Пошук
Сторінки
Записи
  • UA
  • EN
  • EN
  • З нагоди 35-ї річниці Чорнобильської катастрофи. Спогади ліквідаторів. Артур Папірник

    Спогади Артура Дюловича Папірника, провідного інженера охорони праці та пожежної безпеки Полтавського РЕЦ Північної ЕС НЕК «Укренерго».

    «У квітні 1986 року, я, як інспектор пожежної охорони лейтенант внутрішніх сил, перебував у навчальному центрі пожежної охорони УВС Київського міськвиконкому на курсах підвищення кваліфікації. У центрі нас було 30 чоловік і ми знаходилися на казарменому положенні. Тож 26 квітня, коли надійшло повідомлення про пожежу на Чорнобильській АЕС, нас як додаткові сили для гасіння великої пожежі та ліквідації її наслідків, підняли по тривозі. А близько 2 години ночі направили до місця аварії. Про те, що там стався вибух на 4-му енергоблоці ми дізналися фактично по прибуттю на місце. Коли ми виїжджали, нам просто сказали, що їдемо для «Надання допомоги в гасінні великої пожежі». Мені на той момент виповнився 21 рік».

    Прибувши на місце катастрофи, молоді хлопці навіть не здогадувались, що на них чекає «невидимий ворог». Пан Артур згадує, як вони побачили над станцією рожево-малинове світіння, і ця неприродна заграва дуже вражала.

    «Але найбільш мене вразила та запам’яталася  жахлива тиша та відчуття порожнечі, хоча звідусіль рухався транспорт, лунали сирени, по дорогах йшли з речами люди, але природа немов затихла. Я завжди згадую кадри з фільму «Распад», які доволі точно відображають події тієї ночі. Там є сцена, коли директор станції кричить ліквідаторам: «Не панікуйте! Нічого жахливого не сталося!». І біжать в вогонь смертники-пожежні і смертники-лікарі, і гасять вогонь водою, і виносять поранених. Без жодних засобів захисту або дозиметричного контролю, тільки офіцерська форма. Нічого страшного! Пересічна аварія! – згадує пан Артур. – У зоні я пробув 6 годин. Наша група займалася виведенням постраждалих із зони аварії. Люди непритомніли і падали під час виконання робіт. Крім того, ми доставляли пожежно-технічне озброєння працюючим пожежним бригадам та  займалися прокладанням рукавних ліній для подачі води».

    Про жахливі наслідки для здоров’я, звісно, ніхто не попереджав. Тоді існував негласний указ не діагностувати променеву хворобу. Коли групу Артура Папірника повернули до Києва, майже всім стало дуже зле. Тільки 28 квітня керівництво курсів направило групу до лікарні МВС на обстеження.

    «Після проведення всіх обстежень, нам записали рівень опромінення вполовину менший від того, який ми реально отримали. Радіаційний фон на поверхні форми був такий, що нашій групі було наказано її зняти для подальшої утилізації. До навчального центру ми поверталися у білизні. До речі, я і досі не знаю свою реальну дозу опромінення. А ще ліквідаторам, які були у перші дні в епіцентрі аварії, неофіційно було рекомендовано протягом 2 років не заводити дітей.»

    За ці 35 років близько половини ліквідаторів з групи Артура Папірника, на жаль, вже немає серед живих. Але пам’ять про героїв, силами яких було проведено неймовірну кількість робіт з ліквідації наслідків аварії, – жива. Кожен з них окремо і всі разом заслуговують не тільки на подяку, а й на те, аби про них розповідали нащадкам.

    #УкренергоСпогадиЛіквідаторів

    Поділитись:

    Вас може зацікавити

    Добротвірська ТЕС стала 18-ю електростанцією на ринку допоміжних послуг в ОЕС України

    НЕК «Укренерго» 28 липня видала Добротвірській ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» Свідоцтва про відповідність її електроустановок вимогам до допоміжних послуг (ДП) та внесла станцію в Реєстр одиниць надання ДП. Це 18-та [...]

    Робота енергосистеми 19 – 25 липня 2021 року

    Споживання електроенергії було максимальним у понеділок (414 млн кВт∙год) та поступово зменшилося до 346 млн кВт∙год у неділю. Зокрема, за оперативними даними, середньодобове споживання у будні проти попереднього тижня зменшилося […]